Чому вона так і не відкрилася. Фото, архівні проекти.
Між двома діючими станціями синьої гілки метро — Либідською та Видубичами — існує ще одна, про яку більшість киян навіть не здогадується. Це станція “Теличка”, яку будували ще в 1980-х роках, але так і не відкрили для пасажирів. Вона має інфраструктуру, облицювання, платформи, освітлення — але вже багато років залишається закритою.
Чому проєкт заморозили, як станція виглядає зараз, і чи є шанс на її відкриття — далі в матеріалі.
Історія будівництва станції Теличка
Ідея будівництва станції “Теличка” виникла ще в 1980-х роках під час проєктування південної ділянки Куренівсько-Червоноармійської лінії (нині — Оболонсько-Теремківської). Район навколо мав велике промислове значення: тут розміщувалися заводи, склади, логістичні центри.
Тому станція мала обслуговувати в першу чергу працівників промзони. Вона розташована на глибині 9 метрів — майже поверхнева станція — і має всі конструкції стандартної підземної платформи.
Та у 1990-х роках, коли економіка почала змінюватися, а багато підприємств зникло, попит на зупинку зник. У підсумку “Теличку” залишили недобудованою та закритою.
Архітектура і особливості оформлення
Станція має типову колонну конструкцію з двома платформами та центральною залою. Облицювання — керамічна плитка світлих відтінків, на стінах — мозаїчні вставки у стилістиці 80-х.
Освітлення працює, приміщення підтримується у задовільному технічному стані, адже її регулярно обслуговують як частину тунельної інфраструктури.
Технічні параметри станції Теличка
| Параметр | Значення |
| Глибина залягання | 9 метрів |
| Конструкція | Колонна трипрогінна |
| Платформи | 2 бокові |
| Оздоблення | Кераміка, мозаїка |
| Довжина платформи | ~100 метрів |
| Стан готовності | 80-90% |
Зовні станція виглядає завершеною, однак немає виходів на поверхню. Саме відсутність інфраструктури довкола стала вирішальним фактором її «законсервованого» статусу.
Що заважало відкрити станцію
Причин, чому Теличка так і не запрацювала, кілька. Головна — зміна функціонального призначення району. Починаючи з 90-х, територія навколо поступово занепадала, заводи закривалися або переїжджали, а кількість працівників різко скоротилася.
Також бракувало інвестицій для добудови вестибюлів, ескалаторів, ліфтів і виходів на поверхню. У ті роки гроші вкладалися лише в найнеобхідніші об’єкти, і “промислова станція” не була в пріоритеті.
Варто також зазначити, що навколишній ландшафт не передбачав жодної житлової забудови чи перспективи зростання населення. Це ще більше зменшувало ймовірність запуску станції.
Чи планується відкриття у майбутньому
Ідеї добудови та запуску станції “Теличка” періодично з’являються в документах КМДА та проєктах розвитку Києва. В окремих варіантах Генерального плану столиці передбачено комплексну реконструкцію території колишньої промзони з перетворенням її на житлово-офісний кластер.
Тоді “Теличка” могла б стати повноцінною транспортною артерією для нового району.
Плани щодо станції Теличка (архівні та потенційні)
| Рік | Пропозиція | Статус |
| 2003 | Відкрити після запуску Видубичів | Не реалізовано |
| 2010 | Інтегрувати у промислову зону | Заморожено |
| 2020 | Включити у проєкт реновації Телички | Поки без змін |
| 2023 | Згадка у планах реконструкції | Без конкретики |
Наразі станція перебуває у «технічному» режимі: потяги проїжджають її без зупинки, а простір залишається майже невикористаним.
Цікаві факти і сучасний стан
Попри те, що “Теличка” офіційно не функціонує, її іноді показують журналісти, урбаністи та фотографи. Вона виглядає майже як звичайна підземна станція, тільки порожня.
Ось кілька фактів, які роблять її справжньою міською легендою:
- Потяги зупиняються тут лише для технічних потреб або евакуаційних тренувань.
- Станція має робоче освітлення та вентиляцію.
- Фото з “Телички” регулярно з’являються у тематичних спільнотах урбаністів.
- Вона має власний код у системі метрополітену, хоч офіційно не введена в експлуатацію.
Багато киян дізнаються про існування цієї станції випадково — побачивши миготливе світло та обриси платформи під час проїзду між Либідською та Видубичами.
Теличка як символ втраченої можливості
Станція метро “Теличка” — приклад того, як зміна міського ландшафту та пріоритетів може змінити долю інфраструктурного об’єкта. Вона не стала марною: її використовують у технічних цілях, а конструкція не псується.
Проте її потенціал залишається нереалізованим. Якщо район навколо дійсно отримає нове життя — з офісами, житлом і парками — то “Теличка” могла б стати сучасною пересадковою станцією чи частиною туристичного маршруту “забутих місць Києва”.
Для багатьох вона — не лише “привид” у підземці, а й справжній символ невикористаної міської можливості.
